Павло Гірник

От і осінь минула така дощова

От і осінь минула така дощова
І така незбагненна і вічна,
Наче посвист — на відчай! — сліпого ножа,
Що повільно летить повз обличчя.

Це твоє полювання, мій друже нічний,
Це сваволя твоєї гордині.
Посміхайся до неба, бери, володій —
Тільки нині!

Тільки тугу своєю пітьмою запий,
Поки наша сльоза не минулась.
Я не сам у дорозі.

І ніж не сліпий.

І душа схаменулась.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle