На тротуарах снить душа — шолом кошлатий...
В убрання осени одягнено дуби...
І шелестить стерня — чи по асфальту шини...
І світло-жовтий лист — тепла останній знак —
журливо крутиться
і тихо падає
на мурах,
на стінах...

Ось хлопчик цигарки розпродує на розі.
Веселі горобці вовтузяться в пилу.
І ніби знов я йду по місячній дорозі,
де шелестить бур’ян і верби коло клунь...

Все тихше, тихше гул — то млосний, то тривожний —
над полотном рудим брукованих дорог.
І вкрило димарі, мов пелюстками рожі,
свитками золотих, розпатланих хмарок.