Надія Кир’ян

Оселя

Єдина оселя — засипаний снігом сад.
Єдиний спогад — на чорнім снігу білі ворони.
Падало листя. Листя падало і згасало,
Як згасає на снігу крові багаття червоне.
Вечір синій павутиння морозу жував,
І тихо вмирали сонця іржаві.
Хрумтів мороз на зубах, мов пил у жнива,
І в руки впинались скривавлені жала.
Відмолився останню зиму — не вертайся назад.
І тихо-тихо сніг потиснув долоні.
Єдина оселя — засипаний снігом сад.
Єдиний спогад — на білім снігу вітрила червоні.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle