Єдина оселя — засипаний снігом сад.
Єдиний спогад — на чорнім снігу білі ворони.
Падало листя. Листя падало і згасало,
Як згасає на снігу крові багаття червоне.
Вечір синій павутиння морозу жував,
І тихо вмирали сонця іржаві.
Хрумтів мороз на зубах, мов пил у жнива,
І в руки впинались скривавлені жала.
Відмолився останню зиму — не вертайся назад.
І тихо-тихо сніг потиснув долоні.
Єдина оселя — засипаний снігом сад.
Єдиний спогад — на білім снігу вітрила червоні.