Мойсей Фішбейн

Ореол попелу

Ореол попелу за
твоїми приголомшеними й зв’язаними
руками на роздоріжжі.
Понтійське колись: тут,
крапля
на
потонулій лопатці весла
глибоко
у скам’янілій клятві
прошурхоче.

(На прямовисній
линві подиху, тоді,
вище за верхи,
поміж двома вузлами болю, коли
блискотливий
татарський місяць пнувся вгору до нас,
я себе занурював у тебе, у тебе.)

Ореол
попелу за
вами, роздоріжжя-
руки.

Це вам, зі сходу сюди
кинуто жереб, жахний.

Ніхто
не свідчить
свідкам.