Михайль Семенко

Обезженщенна пустеля

Дивлюсь на гори із вікна
На простір дикий ції пустки
І пригадалася вона
Забилось серце хутко-хутко

Згадались тіні теплий присмерк
І світло милої кімнати
І серця бої серця тиски
Умовностей невільні ґрати

Не знаю може ждеш і досі
І мнеш зів’ялі вже троянди
Троянди уплітаєш в коси
Троянди палиш в серця гарті

І я в обіймах ції пустки
Дивлюсь на море в струмкоскелі
А серце б’ється хутко-хутко
В цій обезженщенній пустелі.

16. IV. 1915. Владивосток
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle