О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну.…
Читати далі »
О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий…
Читати далі »
Одну я любив за веселість, Другу я за вроду кохав, А третій за соняшний усміх Квітками дорогу встилав…
Читати далі »
В болотах жаби рай знайшли І там плодились і згнивали, А десь над ними клекотали В повітрі чистому орли…
Читати далі »
Нащо, нащо тобі питати, Чи я люблю тебе, чи ні… О, легше серце розірвати, Ніж знати відповідь мені…
Читати далі »