І

О губи, губи вишнево-темні,
мов біля серця огонь нагана!..
У темній кліті веселий штейгер,
і ти зо мною, моя кохана.

Екран і думи, рулетки шелест
і скло холодне теодоліту.
Вода, в забої дзвенить і меле,
а бліді пальці такі тендітні...

II

Не дим із трубів на чайні зорі
і там шалено у тьмі сягає,—
тебе побачив я тільки вчора,
а ти вже кажеш мені: — Прощай.

Холодні очі — на жовті вікна:
переплелися там чорно рями...
Далекий потяг востаннє крикнув,
і даленіють залізні гами...

III

Кого ж я в місті шукаю п’яно?..
Знов промайнули вишневі шини...
Шумлять бетони, і крок мій тане,
і синім димом кохання лине...