це ненастанне кружляння снігу
западає остання сутінь старого року
тридцять перше грудня нафарбовані вії
вежа ратуші завмерла кранова стріла
розквіт міської ялинки ретуш на обличчях
коломбіна з лотком паляниць і медяників
штучні вогні посіяні по очах і вікнах
маска реґулювальника на перехресті
запотілі скельця кухонь кватирки навстіж
переповнені сміттям відра порожні коробки
святі зі снігом у кам’яних складках
зупинені механічні ляльки
вихлюпуються кінотеатри й автобуси
люди будьте щасливі в новому році
грамофонні виконавці
потрясають склепінням площі
я приніс тобі кулю зі світла й цукру
люди будьте щасливі щедрот вам небачених
паперові квіти ростуть із теплих майстерень
і ти любиш білу дорогу і свою родинну країну
і це ненастанне кружляння снігу
Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, — всі радощі світу вляглися до ніг…
Читати далі »
Індія починається з того, що сняться сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони — наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом. Просто чуєш…
Читати далі »
Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій…
Читати далі »
Агов мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ - туди, де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій…
Читати далі »
Панове публіка, для трепету і млості, для гостроти і свіжості в серцях репрезентуєм підземельні кості. Панове, всі ми ходим по мерцях…
Читати далі »