Емма Андієвська

Нічний краєвид у місті (сонет)

Найнезбагненніше – зі звичним – поряд.
Не сонце – з вежі – півень – щогодини,
А смокви фіялкового страждання,
Які на площі – ген – на клуби пари.

Скрізь – щільно брами. Тільки з боку перед
Порталом – з кізяками сьогодення
Прочинені дві стулки у бездоння,
З якого, то – раз – полум'я, то пір'я.

У мармурі, що досі – вхід масивний,
Колінчасті повідбувались зсуви,
І стало видно вкраплення коштовні

За арками, де – у трубу – вся штивність.
Ні пса. Будинки. І у ночвах мрець,
Що людські вчинки розгляда з гори.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Емма Андієвська»