Галина Паламарчук

Ніч така незбагненна й чудна.

Ніч така незбагненна й чудна.
Шар за шаром із самого дна
Скаламутила, збурила все.
Тато яблука з льоху несе —
винувало, але й від душі:
жениха мого знову відшив.
Так калина цвіте, хоч молись.
Ти була, як калина, колись.
Одцвіли і пожовкли сади.
Жінка в чорнім на лаві сидить.
Чорним жестом відсунула світ.
Хтось спинився навпроти воріт.
Чорним оком ковзнула по дну.
Хтось невпевнено хвіртку торкнув.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle