Ніч шептала перешерхлими губами:
«Ой чого ж так гірко-димно у байрачині?»
Нахилялась в поцілунках над лобами
Трійки діток, що фашистом будуть страчені.

Як стягали із броньової колиски,
Сорочки геть обірвали з тіл обпечених,
А допік їх парабелум вогнеблисками.
Зійдуть зорі на могильних поперечинах.

Ніч убивців проклинала хуртовиною,
Загортала мертвих діток в сніжний ватяник.
Затужила, мов причинна, під калиною:
«З чим прийду я до порогів рідних матінок?..»