Ніч на хвилях любові коротка-коротка.
Це безсоння спиває під ранок росу
і занурює в спеку містечко курортне,
де рибалки штовхають човни на косу,
де пісок під ногами ворушиться тихо
і крізь днища, пробиті штормами, тече
біла піна — поєднання цвіту і віхол.
Біла піна… Як усмішка перед плачем.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »