Павло Гірник

Ні верб, ні стежки, ні ріки.

Ні верб, ні стежки, ні ріки.
Лише над білими хатами
Так само світяться зірки,
Яких тут з неба не хапали,

Так само сіється полин,
Так само пахнуть кріп і м’ята,
І мати плаче, поки син
Надворі батька криє матом,

Так само клякне за столом,
Схопивши голову руками…
А пісня човгає селом,
Як п’яна покритка від пана.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle