Павло Гірник

Ні верб, ні стежки, ні ріки.

Ні верб, ні стежки, ні ріки.
Лише над білими хатами
Так само світяться зірки,
Яких тут з неба не хапали,

Так само сіється полин,
Так само пахнуть кріп і м’ята,
І мати плаче, поки син
Надворі батька криє матом,

Так само клякне за столом,
Схопивши голову руками…
А пісня човгає селом,
Як п’яна покритка від пана.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle