Оксана Забужко

Невже ще існують люди

— Невже ще існують люди,
котрі читають вірші? —
спитав поет. —
Бо ж вірші — то тільки паперові серветки,
Що слугують мені до промокання сліз.
Люди, котрі підбирають
мокрі паперові серветки, —
це ті самі, що лишаються з потерпілим,
доки не приїде карета «швидкої»,
ті, що можуть подарувати квіти
незнайомій самотній жінці —
і піти собі, так і не назвавшись,
ті, хто завжди має час для заблуканих перехожих
і для старих людей.
Невже ще є такі люди? —
спитав поет. —
Бо я до них не належу...

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Оксана Забужко»