Багато радости в життi
Менi даруєш, панно.
Не знала мати,
Що ми iз хати
В садок утiкли в укриттi
На першу стрiчу рано.
Мов птахи, зляканi градом,
Сховались ми у глушу.
Солодка мить...
– Мiй хлопче, цить!..
Бо мама... чуєш? за садом!
– Не пущу, ой не пущу! –
I ти тремтиш, мов та лоза,
Вiтрами бита в полю;
Яка краса, яка краса:
В твоїх очах блищить сльоза
Страху, утiхи, болю...
Написано в очах твоїх,
Що прагнеш розкошi, утiх.
Сльозу зiтру устами...
А нагло: – «Доню! Де ти? Ах!»
– Пусти! Боюся!
Йде матуся!
.........................
I зникла ти в кущах, садах,
Мов ланя, злякана стрiльцями.
Я ж сам iду
Ген зi саду.
Тебе люблю,
Благословлю,
Але не люблю – мами.
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »