Павло Гірник

Нема ні роси, ні води

Нема ні роси, ні води,
Глузує орда над юрбою.
Навпомацки ручку знайди
У сутінках болю.

Карбуй достославні діла
Цього опалимого тіла.
Пиши, як душа полягла.
Як голову зірка прошила,

Як очі видющі твої
Стягали червоні тумани…
Ви помовчить, солов’ї.
Драстуйте, мамо.

Подякую Вам за свята,
За латку озимого жита.
За те, що ніхто не спита,
Як маю себе пережити,

Як самота переп’є
Друзів, дороги і статки…
Мамо, я вічно твоє
Жайворонятко.

весна 2002

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle