Сергій Жадан

Некомерційне кіно

На одному фото, знайденому мною в помешканні,
яке я винаймаю, зображено дівчинку років
13–14 у досить відвертому купальному костюмі,
десь на якомусь пляжі, поруч видно кам’яне побережжя,
дівчинка сміливо дивиться в камеру, ніби говорить: «привіт,
недоумки, це я», внизу підписано «Бухарест, 86 рік», зараз
би їй мало бути під тридцятник, ми з нею приблизно одного віку,
якщо вона, звичайно, не здохла в своєму Бухаресті від алкоголізму,
котрий в Бухаресті мабуть і не лікується, зрештою, в нас так само.

Цікаво, я зараз згадую той час і думаю — якою кашею
були набиті наші мізки! Всі ці інтелігентські заморочки з 70-х,
якісь розповіді про біт і ліву професуру, про свободу сумління
і новий джаз, який мають реанімувати білі, інша лажа,
тепер ось минуло п’ятнадцять років і можеш збирати лише
випадкові свідчення великих потрясінь, і невідомі тобі
однолітки, розкидані по материках, якщо вони не померли від
комунізму і сифілісу, тепер тримають за горло історію своєї країни,
не бажаючи пробачити їй її ганебну капітуляцію, правильно —
ангели мали б тричі подумати, перш ніж зв’язуватись з такими
блазнями, самі винні, змушені тепер витягувати з депресії
і купувати молитовники, зрештою, ми лише повторюємо те,
що відбувається на небесах, адже що таке небо, як не система
дзеркал, розташованих, щоправда, таким чином, щоби нічого
не можна було побачити.

Все залежить від пори року і від погоди — живучи в старих
європейських столицях, набитих свіжим еміґрантським м’ясом,
ти сам собі вирішуєш чим зайнятись, наприклад
приходиш в маленькі кінотеатри на бічних вуличках, подалі
від центру, де крутять справжнє старе кіно, де в залі
на старих продавлених кріслах сидять кілька пенсіонерок
і збоченців і дивляться на цих вічно молодих дівчаток,
чиї обличчя запам’ятовувались із перших дитячих переглядів,
потім ідеш додому, вертаєшся в помешкання, де
з кожним роком лишається все менше повітря, з’являється
все більше демонів, котрі збираються вночі, коли ти засинаєш,
навколо твого ліжка, довго розглядають татуювання на твоїх руках,
коментуючи найбільш цікаві малюнки
цитатами зі Святого Авґустина.

 

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Сергій Жадан»