– Не зупиняйся, далі йди,
Ти не ота...
Не та – прекрасна.–
Мить усміхнулась любо, красно,
Відлунком кинула:
– Зажди,
Ще пожалієш в час біди,
Що не сказав тоді, колись:
О мить прекрасна,
Зупинись!
– Не зупиняйся, далі йди,
Ти не ота...
Не та – прекрасна.–
Мить усміхнулась любо, красно,
Відлунком кинула:
– Зажди,
Ще пожалієш в час біди,
Що не сказав тоді, колись:
О мить прекрасна,
Зупинись!
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »