Олександр Олесь

Не забуду я… о ні!

Не забуду я… о ні!
І тепер, коли згадаю,
Бачу ночі весняні,
Чую шум далекий гаю.

На траві, в шовку густім
Слід лишають твої ніжки,
А на личеньку твоїм
Золоті горять усмішки.

Ми йдемо… Шумлять гаї,
Ллються пахощі розкішні,
Щось кричать нам солов'ї,
Щось шепочуть трави пишні…

А тепер… Далеко я…
Заросли в гаю доріжки,
Змовкла пісня солов'я,
І другим цвітуть усмішки.

1941