Галина Паламарчук

Не продають квитків на електричку

Не продають квитків на електричку,
а так мені схотілося туди —
на станцію, чужу і невеличку,
де в яблуках аж ломляться сади,

де лопотять безжурно давні гасла, —
вони своєю смертю вмруть колись,
і сонце жовте маститься, як масло,
на білі ноги й сонні маски лиць.

Там є готель, там є готель, напевне.
І чи таке вже в тім житті страшне,
як вітер пружний в ніч глибоку й темну
з балкона невідому зіштовхне…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle