Павло Гірник

Не діли любові. Друга і кохану

Не діли любові. Друга і кохану
У катівню духу не впусти.
Затули губами, як відкриту рану,
Тимчасову правду, захвати пусті.

І якщо недоля розуму навчає
За чужі потерті дукачі,
Не боргуй нікому чарки і печалі,
Серцем, чуєш, серцем не змовчи.

Ніч — аби до ранку. І щербатий місяць,
Наче крук, над хмарою завис…
Боленьку, боли ще, край і хоч не смійся,
Що душа злітає із завіс,

Де буйніє пам'ять дикою травою
Клопотів, кохань і суєти…
Не діли любові. Не діли і болю.
Хліб — і той не ділять в самоті.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle