Я — незалежна українка
І як не дивно, ще жива,
Хоч в нашій долі — що сторінка,
То помилка якась нова.
Мовчав народ — із вуст ні пари,
Мовляв, мені це не болить,
Як ні за що судили Хмару,
Сфабрикувавши справу вмить.
Чи не ходили ми до школи,
Чи то планета в нас така,
Що ми злякались Чорновола,
А не злякались Кравчука.
Ну нам подобається горе,
Народ „втомився” від добра!
Він обира голодомори,
Розруху й злидні обира.
Ми привели нову команду —
І помилкам тим „нєсть числа”…
Народ наш — знахідка для банди,
Отож вона його й знайшла!
З освітою в нас нині глухо,
А чи освіта не така…
Ми боремось проти Засухи,
А садимо — Ковальчука.
Ще помилка — і чималенька
(Скеровує одна рука):
Критикували Потебенька,
А кинули в тюрму — Ляшка.
Ще, може, й не дійшло народу,
Хоч говори-не говори:
У тих, хто бився за свободу,
Перехопили прапори.
А вийшли на пряму стежину —
І тут підстерегла біда:
Обрали „Нашу Україну”,
А всім керує –„Заєда”.
Тепер ковтнем нову пілюлю —
Що засівали, те й зберем…
Коли заарештуєм Юлю,
То буде Кучма в нас — ЦАРЕМ!