Павло Гірник

Нарешті, сину, відпочину

Нарешті, сину, відпочину
І відсахнуся.

Сам на сам.

Немає ні жалю, ні спину
Отим забутим голосам.

Не так, не можеш і не мусиш,
Але пройди і не впади!
На цьому світі маєш душу
Не більшу від ковтка води.

Але дійти, але здолати,
Сльозу спинити кулаком.
Не знати, сину, а впізнати
І поділитися ковтком.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle