Павло Гірник

Нам ще вистачить, брате

Нам ще вистачить, брате, казенних чобіт,
І високих снігів, і вапна.
Хто отямить, коли розсувається світ
І востаннє горить купина?

І нема вороття, і дідизна в золі,
І зійшлася за нами пітьма.
Наче всі полягли в каламутній землі.
Навіть сліду — і того нема.

Озираєшся — ніч.

І куди його йти —

Ні дороги, ні трав, ні роси…
Восковіє земля і вмерзають гноти
В голоси.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle