Анатолій Таран

Надходить затишок

Надходить затишок, надходить і печаль;
закличний сум очей твоїх – причаль!
І губ твоїх незаймані свята.
Долонь твоїх ласкава самота.
Ти вся – молитва, що ніхто не зна.
Ти – в осені захована весна.
Не зроблений природи перший крок.
Захований під кригою струмок.
О світе мій, невже без таїни
народжуєш троянди й полини?
А ось кохання вічна таїна:
полин-троянда – квітка це одна.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle