На вулиці стоять гарматногруді танки,
Пороша вкрила спини броньові.
Не на парад, здається, а в атаку
Загримотять в скаженій куряві...
І той сніжок, що кришталем іскриться,
Згорить мов порох. І дрімотна ніч
Впаде під гусінь, наче біла птиця,
Впритул прострелена болванкою між віч.
І вже її нічим не воскресити,
Як тисячі ночей, убитих на війні.
Пороша сіється через небесне сито,
Сніжинки грають в жмурки на броні.