Борис Мозолевський

На стежині коло кладки

На стежині коло кладки
Ще й трава не наросла —
Я іще мале хлоп’ятко
Із глибинного села.

Весь мій світ — навколо хати
З дивним видом на війну.
Я не вмію ще й брехати,
Це я потім осягну.

Я піду іще в матроси,
Поведу літак в політ.
Пошурую топки трохи —
Всього тільки десять літ…

Я проб’юсь іще таранно
В світ, задивлений в красу,—
Золотою пектораллю
Його небо потрясу!

Обросту, немов лускою,
Всяким дріб’язком іще.
Та таких дурниць накою! —
Сором серце обпече.

А поки що вийшов з хати —
Квітнуть ружі край вікна.
Бабу Хорчиху кохатиму! —
Ліпить півники вона.