На стежині коло кладки
Ще й трава не наросла —
Я іще мале хлоп’ятко
Із глибинного села.
Весь мій світ — навколо хати
З дивним видом на війну.
Я не вмію ще й брехати,
Це я потім осягну.
Я піду іще в матроси,
Поведу літак в політ.
Пошурую топки трохи —
Всього тільки десять літ…
Я проб’юсь іще таранно
В світ, задивлений в красу,—
Золотою пектораллю
Його небо потрясу!
Обросту, немов лускою,
Всяким дріб’язком іще.
Та таких дурниць накою! —
Сором серце обпече.
А поки що вийшов з хати —
Квітнуть ружі край вікна.
Бабу Хорчиху кохатиму! —
Ліпить півники вона.
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих…
Читати далі »
Коров’як на могилі і тирса. Над могилою небо як дзвін. Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів…
Читати далі »
Неначе йду, а ти за мною вслід — Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала…
Читати далі »
Піла скрипка, гикав бубон, Сонцем квітла флейта. Сакс надутий товстогубе Ледь за ними плентав…
Читати далі »
Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу…
Читати далі »