Дмитро Павличко

На руїні

Палац Дудаєва — в руїні!
Радій же, кам’яна Москво,
Будуй палати і святині,
Звеличуй імперське єство
Своєї темної гордині
І не соромся — в тій руїні
Твойого духу торжество.

Ти розбиваєш не від вчора
Базальт, ґраніт а чи порфір
Осель, де правда й непокора
Живуть, тобі наперекір, —
Ти, невблаганна і сувора,
Захланна танкова потвора,
Вогнями дихаючий звір!

Хвались! Ти знищила півсвіту,
Чи трохи більше, чи — якраз?
Твою сьогоднішню еліту
Відзначив би Петрів указ,
Тож виривайся із-під гніту
Чеченського — до динаміту,
Щоб підірвати весь Кавказ!

Та, як валитись будуть гори,
Ховайсь, бо прийде Прометей,
І Риму третього опори
Зламає він і в ниці нори
Заб’є тебе й твоїх дітей.
Тебе заглушать не докори,
А камені з твоїх церков,
Де ти благословляла горе
І пила з чаш чеченську кров!

1995

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle