Як граєш ти на сценi, на роялi,
Не знаєш ти i не вгадаєш, нi,
Що на бальконi в’яне хтось зi жалю,
Що пiснi серця твого – не менi.
Як ти в сонату всю вкладаєш душу,
Палку i нiжну, як душа Кармен,
То я тодi думати завжди мушу,
Що в тебе очi, як розквiтлий лен.
Пробач менi! Нераз не переливу
Дзвiнких акордiв слухаю пустих,
А мрiю, що твою головку злотогриву
Так радо б я погладив, попестив.
Чи маю душу так немузикальну,
Чи справдi я у музицi профан,
Бо все, почувши гру твою криштальну,
Зiтхаю: «Ах, обняти раз твiй стан!»
Так. Я профан у музицi страшенний,
Бо на концертi думку все сную!
Ти граєш нiжно й гарно тут на сценi;
Та ще нiжнiше шепчеш: «Я люблю».
Акорд урвавсь, ти перестала грати –
I вже зовсiм не вiдаю тепер,
Що бiльше я люблю: твої сонати?
Чи, може, бiльше я люблю тебе?
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »