Глибокі борозни літ... І це — тоска... Куди сховаюсь від могил твоїх? ...А втім, добре: і штучні вона мала, та з часом повипадали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте — чвиря на глухім шляху. Мороз коле скло, мережить скло. Школа, клас... До повіту — 60, до станції — 80. Навкруги: глуш, глуш, глуш... Це глибокий чатинник моєї несибірської тайги.
...Знаєте, милий друже, от мініатюрний фрагмент із забутої, розвіяної поеми «Азія». «...В п'ятому віці — дикім і далекім — від Уральських хребтів, від Волзьких скель до тихих голубих вод Дунаю: гуни, сармати, германці... І вбив син Мундцука свого брата Бледу. Скажений Аттіла, король гуннів.
...Проходили віки. І прийшов глухий вік — XIV. І на невідомих азіятських .....
З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія.…
Читати далі »
На башті б'є годинник. На сході вже стоїть світла полоска світанку, і от загуде сонце. Таємна птиця відродження розплющила очі і розправляє свої могутні крила…
Читати далі »
Єсть дві літературно-революційні організації: «Гарт» - спілка пролетарських письменників – і «Плуг» - спілка селянських письменників. Останніми часами між цими угрупованнями…
Читати далі »
Над сторожкою тишею санаторійного закутка метнувся молодий голос і — пропав. Але дзвінкий відголосок, затихаючи за дальніми осоками, ще довго стояв над рікою…
Читати далі »
У тебе є багато друзів серед інших шарів людности і навіть серед багатьох поетів. Це симпатичні люди, але здебільшого дуже наївні і уявляють тебе день і ніч із молотком…
Читати далі »