Павло Гірник

Ми сірі гуси, ми не орлята

Ми сірі гуси, ми не орлята,
Летимо, летимо, а по серцю стьоба:

— Гуси-гусоньки, сірі гуси,
Ой, візьміть мене на крилята,
Віднесіть мене до матусі…
Не минайте! Рипить верба.

Ой брати мої, гуси сірі,
Полечу я із вами у вирій,
Полечу я із вами, як пісня…
— Нехай тебе задні візьмуть.

— Ой буяє шовкова царина,
Та й цеберечко та й на цямрині.
Дасть матуся питоньки-їсти…
— Нехай тебе задні візьмуть.

— Як просити вас, як благати?
Побиватися буде мати,
Ще хвилинка — і буде пізно…
— Нехай тебе задні візьмуть.

Крім одного, майнули слідом.
Мали час докинути стиха:
— Злакомився, бач, свійським хлібом,
То й міняє небо на стріху…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle