Музика, очерет,
на долоні, руці.
Скільки пройде комет
крізь понадхмарр’я ці.
Як проступа тепло
через ріки, міста.
Все, що у нас було —
тільки ця висота.
Все, що трималось вій,
голос печальний, плач,
я скидаю на твій
автовідповідач.
Поїзд твоїх химер
не зупиняє біг,
нам з тобою тепер
падає різний сніг.
Нарізно кров поспіша,
солодко шириться лет,
тихо росте душа,
мов ламкий очерет.
Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем. Під саму зав'язку. Було дуже тепло і наді мною пливли сині небеса, а я лежав і помирав на смугастому матрасі й навіть похмелитися не…
Читати далі »
За хвилину до того, як випаде дощ, ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж твого тіла і враз його стиснуть…
Читати далі »
Двадцятого квітня йшов дощ. Я важко відчинив нефарбовані двері. Клейка бруківка липла до підошов, І ми, мов мухи, єдналися з твердю…
Читати далі »
ця молодість початку дев‘яностих н.ф. щасливо – говорять вони – до наступного року господь копається в давніх блокнотах…
Читати далі »
Ти відпишеш іще сьогодні, торкаючись теплих літер, перебираючи їх у темряві, плутаючи приголосні з голосними…
Читати далі »