Надія Кир’ян

Мужність

Відколосилося. Не літньо і не сонячно.
Запроектовані вже крижані мости.
Як дисонанс — останній соняшник,
Той, що спізнився зацвісти.

Ось він цвіте. І просто, і спокійно.
Аж боляче, аж мерехтить в очах.
І враз стає так твердо і надійно —
Ця квітка світ тримає на плечах.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle