Надія Кир’ян

Море малює

Море із неба малює картину.
Намалювало уже половину.
Гляньте — з далеких заморських земель
Легко по небу пливе корабель.
Вітром наповнені в нього вітрила,
Сині, рожеві, сріблясті і білі.
До корабля й до напнутих вітрил
Сірий, аж чорний, пливе крокодил.
Хоче увесь корабель проковтнути.
Бути страхіттю цьому чи не бути?
— Ні, — ми гукаєм, — ковтати не треба!
Пензель швиденько покинуло небо.
Фарби змішались — картина нова:
Радісно в порт корабель приплива.
Чайка назустріч розправила крила —
Всі зустрічають барвисті вітрила!