Море із неба малює картину.
Намалювало уже половину.
Гляньте — з далеких заморських земель
Легко по небу пливе корабель.
Вітром наповнені в нього вітрила,
Сині, рожеві, сріблясті і білі.
До корабля й до напнутих вітрил
Сірий, аж чорний, пливе крокодил.
Хоче увесь корабель проковтнути.
Бути страхіттю цьому чи не бути?
— Ні, — ми гукаєм, — ковтати не треба!
Пензель швиденько покинуло небо.
Фарби змішались — картина нова:
Радісно в порт корабель приплива.
Чайка назустріч розправила крила —
Всі зустрічають барвисті вітрила!
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »