Надія Кир’ян

Мої коні

А десь куриться дивний шлях,
І верби плещуть у долоні.
Там плавають у голубих дощах
Мої далекі, горді коні.

У ранішній росі тремтять
Їх гриви сонячно-іржаві.
Я прислухалась до життя,
А чула, як вони іржали.

Мінливі в полум’ї віків,
То білосніжні, то червоні
Пливуть, мов по воді вінки,
Далекі коні, горді коні…

В півнеба сонця мідний диск —
І в золотім промінні тонуть,
Коли виходять із води
Яскраво-жовті мокрі коні.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle