Між небом і полем
Тугі парасолі дерев,
Які не злетять
І не ляжуть додолу.
Між щастям і болем
Той сум, що за душу бере,
Стоїть
Неперейденим полем.

Між морем і небом
Вітрила течуть, як вода.
Між морем і небом
Украдена в чайок дорога…
Між долом і домом
Блакитна по хвилях хода
З мого
До твого порога.

Між морем і степом
Згаса полонянка струнка,
Як маки згасають
В вечірньому полум’ї вікон.
Од віку до віку
Дорога така нетривка…
Простягнемо пісню, як руку?
Чи змовкнем навіки?