Пантелеймон Куліш

Міньйона

І
Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони,
Де померанці золотом блищать,
Де вітерець з-під хмари прозірної
На мірти дише, божа благодать?
Чи знаєш ти це все?
Туди б, туди
З тобою нам заїхати-зайти,
З тобою, дороге моє коханнє,
Моїх очей і серця чаруваннє!

ІІ
Чи знаєш дом, що на гінких колонах
Велично спочиває пишний дах?
Сіяє там богів світлиця повна -
Їх мармурова вічна красота.
Чи знаєш ти його?
Туди б, туди
З тобою нам заїхати-зайти,
З тобою від усіх затуло певна,
Моя родино названа і кревна!

ІІІ
Чи знаєш гору і дорогу в хмарі,
Що крізь туман її шукає мул?
Під нею глибоко, з імлою в парі
Живе дракон, підземний чути гул.
Чи знаєш ти його?
Туди, туди
Не дай мені, мій боженьку, зайти!
Рятуй мене, татусеньку коханий,
Забудь мій гріх, мій розум окаянний!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle