Мій син фотографує мою матір –
Кого ж вона тримає в пелені?..
Тремтять сонця на шибах і на хаті –
На виноградом вишитій стіні.

Ідилія, та й годі! Все як треба.
Я десь посередині між двома.
Огром шовковий молодого неба
Тримаю я над ними обома.

Вони його тримають наді мною:
Коли чесніше глянути мені,
То саме я сиджу під сивиною,
Як у гнізді, у сивій пелені.

Трава як пахне! Як горить суниця!
Яка морозна дзвонкова вода!
Летить з дитинства сивопера птиця
І прямо в душу тяжко загляда!

Яке терпке життя всепроминуще
Солодким димом обгорілих літ!
Яке боляще і яке цілюще
Питво буття – і цвіт його і плід!

Мій син фотографує мою матір –
Вона ж мене тримає в пелені.
Я ще не вмію дибати по хаті,
А йду, об призьбу спершись, при стіні.

Як болісно життя все промайнуло –
Лови, мій сину, незагайну мить,
Бо так майбутнім дихає минуле,
Немов суниця на губах гірчить.

Які сонця гіркаві розілляті –
За сивим сонцем молоде жене...
Сидить на призьбі моя сива матір –
В прицілі внука навіть не змигне!..