Золотоверхий Києве,
До твоїх тротуарів прикипає душа.
Тут одвічною тінню
Шлю прокльони й поклони.
Приймаю закони джунглів —
твої криваві закони,
Бо це мій дім.
І немає куди вирушать.
Пливуть автобуси
сірим багатоводдям рік,
Кружляє листя навкруг дерев,
мов планети круг сонця,
А сонце пряде
прозорого смутку ясне волоконце —
Сьогодні і завтра,
сьогодні і завтра, із року в рік.
Чаклують дерева
сотнями волохатих лап,
Де впала сльоза —
пекуча квітка зростає.
А що наворожать оті дерева — не знаю:
Чи завтра тебе коронують,
чи знімуть скальп.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »