Надія Кир’ян

Мій Київ

Золотоверхий Києве,
До твоїх тротуарів прикипає душа.
Тут одвічною тінню
Шлю прокльони й поклони.
Приймаю закони джунглів —
твої криваві закони,
Бо це мій дім.
І немає куди вирушать.
Пливуть автобуси
сірим багатоводдям рік,
Кружляє листя навкруг дерев,
мов планети круг сонця,
А сонце пряде
прозорого смутку ясне волоконце —
Сьогодні і завтра,
сьогодні і завтра, із року в рік.
Чаклують дерева
сотнями волохатих лап,
Де впала сльоза —
пекуча квітка зростає.
А що наворожать оті дерева — не знаю:
Чи завтра тебе коронують,
чи знімуть скальп.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle