Віктор Грабовський

Мій безмежний, хуткоплинний світе

Мій безмежний, хуткоплинний світе,
не втікай зі слова, постривай!
Дайся хоч у пісні зрозуміти,
де ти справжній? І надію дай
віднайти себе в сяйнім огромі…
Не знайшла ж саму себе Земля?
Сиротою самотую в домі —
лиш зоря зі мною розмовля.
Кличу всі світи до себе в гості!
Всім їм щиро серця наділлю…
І зорить на мене з високості
Той, що кликав на Хресті Іллю.
Господи! Не дай життю дотліти
без Любові, що животворить
а навчає й пташечку радіти,
що безмежна в пісні — кожна мить.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»