Бреде крізь алею пожовклу,
І тулить дитям до грудей
Щербату, зубату ножовку,
І шифер на шифер кладе.
На клумбі оцій, де троянди
Принишкло чекають зими,
Вона їх, як мати, доглянути
Зуміє диханням самим.
І тирсою все обтушкує,
Дошки прицвяхує міцні –
І що ті морози дошкульні.
І що ті вітри крижані!
Не буде їх хлопець сопіти
В кіно, де на сміх і на гріх,
Бріжіти всі, Лоллобріджіди
Звиваються в корчах своїх.
Зманивши на ризького кухоль,
Очима її не вщипне
Чувак перебірливий – кухар,
Лиш гляне – і геть одсахне!
Всі сльози вона передушить
І бавитиме малюків
Сестри, що їх не осоружні –
Солодкі такі, ледь гіркі.
А вранці, коли ще сірітиме
Й на роботу спішать цигарки,
Вона у затятому ритмі
Пилятиме знову дошки,
З трояндами знову своїми,
Що б'ють страпаками крізь грунт...
О мужносте! Як твоє ім'я –
Хіба ти принишкла не тут?!
Хто? Де? Як? Дивами якими
Природі потрощить кістки,
Щоб дні їй не бились гіркими,
Щоб сонце пливло до руки?!
Весною ж яке все доглянуте,
Квітник палахкоче ж який!..
...Які ж пишногубі троянди!
Колючі ж які колючки!..
Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене…
Читати далі »
Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик, Запитав мене, аж зітхнув, запитав: «Трава – що воно таке?» – запитав мене син. І приніс мені з лугу – штанці взеленив…
Читати далі »
На сто колін перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди. Звучать лихі немилосердні гами, Несуть журу холодні поїзди…
Читати далі »
Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон у траву…
Читати далі »
Весною я Вас бачив. Бриз морський Вам чуба колошматив й серце ревне, І майстер корабля, немов Сашко який, Вам нахвалявся точеним форштевнем…
Читати далі »