Трапезна. Порипування снігу.
Джерело — під вартою смерек.
Записи у поминальних книгах:
був такий-то — інок, ім'ярек.
Був такий-то. Вивітрився. Згинув.
У постах — диявола поверг…
Вичовганий стопами гостинець
стежечкою тягнеться наверх.
Холодно і трішечки незвично.
Ватра не розпалюється — дим.
Хтось крізь нього дивиться у вічі
поглядом докірливо-сумним.
Гріємось, тупцюючись на місці.
Наче заколисуючи біль,
сировою ниточкою пісні
душі зашиваємо собі.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »