Анатолій Таран

Мандрує поїзд в квіти.

Мандрує поїзд в квіти. З хуртовин.
Через дощі спішить і крізь тумани.
І біля квітів у задумі стане,
коли лишиться він один-один.
Побігли в квіти всі провідники –
дівчата юні, радісні і милі.
Затихли пасажирів каблуки –
прогуркотіли до морської хвилі.
А він стоїть. Нікуди не руїна.
Лише одне, тендітне і несміле,
стоїть дівча, як поїзда душа,
що за момент в вагонах опустіла.