Павло Гірник

Малюю

Поруділим потічком сухого вогню
Ллється плащ чарівниці босої
На дерева… Очима тебе зупиню,
Акварельне видиво осені!

Вітер оленем жовтим летів через ліс,
Загубився і щез, як спалах.
Тільки руки обвуглені білих беріз
Ледь знялися над ним і упали.

Над пожежею тою — туману димок,
Упівнеба шипшина затліла.
Нітелень. Ліс затих і замовк.
Вечоріло…