Павло Гірник

Малюю

Поруділим потічком сухого вогню
Ллється плащ чарівниці босої
На дерева… Очима тебе зупиню,
Акварельне видиво осені!

Вітер оленем жовтим летів через ліс,
Загубився і щез, як спалах.
Тільки руки обвуглені білих беріз
Ледь знялися над ним і упали.

Над пожежею тою — туману димок,
Упівнеба шипшина затліла.
Нітелень. Ліс затих і замовк.
Вечоріло…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle