Павло Гірник

Маю папiр i печаль.

Маю папiр i печаль.
Маю дорогу i небо.
Бiльше нiчого не треба.
Бiльше нiчого не жаль.

Словом тебе не торкну
I не проситиму Бога —
Коло мого полину
Вже не ростиме нiчого.

Навiть сльозу молоду.
Я посилаю за димом.
Бо озирнусь — пропаду.
Не озирнуся — загину.

Вiчне вiдлуння ходи
Чують високi могили.
З неба, вогню i води
Тут народилася сила

— Сила здолати себе
I вiдпустити на волю.
Бо вiдрiзняється степ
Вiд здичавiлого поля.

1999

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle