Ти мене, милий, не руш.
Цвіт облітає з руж,
Вітер такий скажений.
Рідний, мій, навіжений,
Ти мене, милий, не руш.
Солоно так мені,
Солодко в самотині.
Хай воно для годиться
Ведеться так, як ведеться,–
Дай мені буть при мені.
Я ж дика, впокорена, зла,
Смага доторкнулась чола,
Волосся заправлено в стьожку.
Дуже було мені тяжко,
Милий, од твого крила...
Дай одійти на дозвіллі,
Ходити по вогкому зіллі,
Топити тут мамину піч.
А говорять жаби ж цілу ніч
В лілей телефони білі.
Я чадію з того крекоту,
Хоч подайся у їхню секту,
Та біжу, ти мені пробач,
В телевізорі знову м'яч –
Популярний ерзац інтелекту.
Солоно так мені,
Солодко в самотині,
Дай, мені для годиться
Перебіситься, переказиться,
А потім вже й – по мені...
Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене…
Читати далі »
Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик, Запитав мене, аж зітхнув, запитав: «Трава – що воно таке?» – запитав мене син. І приніс мені з лугу – штанці взеленив…
Читати далі »
На сто колін перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди. Звучать лихі немилосердні гами, Несуть журу холодні поїзди…
Читати далі »
Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон у траву…
Читати далі »
Весною я Вас бачив. Бриз морський Вам чуба колошматив й серце ревне, І майстер корабля, немов Сашко який, Вам нахвалявся точеним форштевнем…
Читати далі »