Марта Тарнавська

Лист до Ріо

…жонґлер водить пальцем по ґлобусі,
а нас там нема.
Віра Вовк. Триптих.

Bliss was it in that dawn to be alive,
but to be young was very heaven!
William Wordsworth

Віро, чи чуєш в далекому Ріо?
Ми є! Ми з’явились на ґлобусі!
Метеором несподіванки для світу,
що зустрів нас переляком, упередженням.
Міняються скалі вартостей:
вороги виявляються потенційними союзниками,
а друзі — гіпокритами, еґоїстами,
що хочуть зберегти за собою
виключну монополію на свободу.
Але ми є, ми будемо!
Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,
я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.
Ми вийшли на арену з піднятою головою
і нас — нарешті! — помітили.
Яке щастя дожити до цього чуда,
коли мрія приречених стає буденною дійсністю,
коли вже не кров революціонерів,
а розважливий розум державників,
не крик руїнників, а впертий труд реформаторів
будують справжнє майбутнє.
Ми є, ми будемо. Нас не зможуть більше заперечити.
Випиймо, Віро, шампанського
за наше завтра. Будьмо!

30 серпня 1991

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»