Лихвар не лихо самотує —
сліпу сльозу собі нотує…
На чорний день. На білий день.
Але в душі — анітелень.
Бо зі сльози який навар?
Хіба просолений гектар!
Та не зародить солончак
за просто так,
як за мідяк.
Отож не бійся лихварів,
але й на лихо не хворій!
І в чорний день,
і в білий день,
викрешуй вгень —
співай пісень!
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »