Знов у душі тривога не стиха:
Дорослий син — мов гілочка суха.
Робота — дім, робота — дім, і знову,
І неживі, засушені розмови.
Та раптом жінка в це життя ввійшла —
І гілочка сухенька зацвіла.
Робота — дім, та вже не той, святковий,
І музика бринить у кожнім слові.
Любов до жінки — то натхнення мить,
Що може навіть мертвого збудить.
Тож хай не буде серце кам’яне,
І хай його любов не обмине!
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »